Сайт Колеснік Т.І.

В умовах інформаційного суспільства стає обов’язковим отримання знань упродовж  усього  життя  людини. Тому  перед  сучасною  освітою  постає  досить масштабне  завдання: сформувати  в  учнів  такі  вміння, які  б  надали  їм  змогу вільно  орієнтуватися  в  інформаційних  потоках, здійснювати  пошук  та семантичне  опрацювання  даних  і  відомостей, самостійно  конструювати раціональні  алгоритми  в  роботі  з  інформацією, застосовувати  ці  алгоритми  й прийоми  в  самостійній  діяльності  та  продуктивно  використовувати  набуті знання і вміння як в особистих, так і в соціально значущих цілях . Актуальність.  За Державним стандартом базової і повної середньої освіти навчання інформатики передбачається в межах п’ятої змістової лінії освітньої галузі «Технологія» – «Людина  та  інформаційна  діяльність». Метою  навчання інформатики  та  інформаційно-комунікаційних  технологій  у  школі  визначається формування в учнів теоретичної бази знань з основ інформатики, умінь і навичок використання сучасних комп'ютерно-інформаційних (інформатичних) технологій у своїй  діяльності, що  має  забезпечити  формування  у  випускників  школи основ інформаційної культури та інформатично-комунікативної.

Поняттям компетенції та компетентності присвячено велику кількість робіт. У педагогічних дослідженнях виділяють професійні, ключові, предметні компетенції тощо. З  компетентністю  в  галузі  інформатики, комп'ютерної  техніки  та інформаційно-комунікаційних  технологій  пов'язують  інформаційну  культуру  й компетентність: інформаційну, інформаційно-комунікативну, інформаційно- комп'ютерну, інформаційно-технологічну, ІКТ-компетентність  та  інформатично-комунікативну  компетентність тощо. Ю.О.Дорошенко розглядає поняття "компетентність" як результат якісного переходу знань, умінь і навичок (ЗУН) та власного досвіду діяльності за відповідної

мотивації  в  новий  якісний  стан – потенційну здатність  чи готовність особистості  до  певного  виду (роду) успішної  діяльності  в  нестандартних (непередбачуваних, змінних) умовах, тобто дієвість  чи функціональність ЗУН.

ІКТ-компетентність  особистості  проявляється  в  раціональному  доборі  та свідомому  застосуванні  нею  певних  ІКТ  у  процесі  активного  розв’язання різноманітних  завдань  із  досягненням  успішного  результату.

Неможливо  змінити  будь-кого, передаючи  йому  готовий  досвід. Але  можна лише створити атмосферу, яка сприяє розвитку людини. Різнобічна підготовка, спрямована  на  досягнення  професійної  компетентності  в  певній  галузі  й забезпечує конкурентоспроможність  випускників. Участь  у ділових  іграх може дати  не  тільки  знання, але  й  безцінний  досвід, якого  в  умовах  розміреного існування треба набувати роками. Основна  ідея  досвіду.  Ефективний  розвиток  ІКТ-компетентності  учнів забезпечується  шляхом  використання  різних  видів  ділових  ігор  як  елементів уроку або як форм проведення уроків інформатики. Інноваційність.  Розвиток  ІКТ-компетентності  учнів  можливий  лише  при системному  застосуванні  активних  методів  навчання  на  уроках  інформатики.

Попри  помітну  кількість  публікацій, присвячених  діловим  іграм  у  навчально-виховному процесі, спостерігається фрагментарність використання ділових ігор на уроках інформатики, не зважаючи на їх практичну значимість.

Практичне значення досвіду визначається тим, що розроблені ділові ігри різних видів для системного використання на уроках інформатики з різних тем та  типів. Оскільки  навчання  інформатики  в  профільній  школі

передбачається  організовувати  через  професійно  спрямовані  диференційовані курси за вибором, то використання цих форм і методів дозволить представити на уроках інформатики реальні особливості майбутньої професії. Теоретичним, нормативним  забезпеченням  є  головні  положення  щодо розвитку загальної середньої освіти в Україні, викладені в Законах України «Про освіту»,  «Про  загальну  середню  освіту», Державній  національній  програмі «Освіта» (Україна  ХХІ  століття), Державному  стандарті  базової  і  повної

середньої  освіти, Концепції  профільного  навчання  в  старшій  школі; наукові положення про ігрову діяльність дитини, дидактичні та ділові ігри. Значення гри у вихованні й розвитку особистості розкрито в дослідженнях

І.Байєра, Е.Берна, Л.С.Виготського. У  роботах Б.П.Болотінськой, Л.Н.Іваненко, М.В.Кларіна, І.Я.Курамшина, П.І.Підкасистого, Г.К.Сельовко  наголошується виключно  на  важливість  дидактичних  ігор  та  ігрової  діяльності  в  навчанні. Сутність, призначення, теоретичні  питання  застосування  ділових  ігор відображені  в  роботах  Я.М.Бельчикова, М.М.Бірштейн, А.А.Вербицького, В.Г.Комарчука, Е.А.Хруцького. У  статтях  Н.В.Кларіна, Г.Еллінгтона наголошується  на  значних  перевагах  імітаційних  ігор  порівняно  з  іншими засобами навчання та на їх широкому застосуванні в західній педагогіці в різних галузях навчання. Сутність  досвіду.  На  уроках  інформатики  доводиться  працювати принаймні  у  двох  напрямках: вивчення  конкретного  навчального  матеріалу  та формування  ІКТ-компетентності, що  вимагає  використання  активних  методів навчання (групова або командна робота, ділові ігри та імітаційні вправи тощо). Ділова гра – це засіб розвитку професійного творчого мислення; в ході неї учень набуває здатності аналізувати специфічні ситуації та вирішувати нові

для себе професійні завдання. За  допомогою  ділових  ігор  можна  вчити  і  вчитися  не  тільки  того, як  і

чому треба працювати, - можна ще й тренувати такі важливі для успішної роботи якості, як  комунікативність, лідерські  якості, уміння  орієнтуватися  в  складній, швидкозмінній ситуації, які необхідні людині ХХІ-го століття.

Ділові  ігри  розглядаються  як  педагогічний  засіб  та  відносяться  до активних форм навчання, що інтенсифікують навчальну діяльність, моделюють управлінські, економічні, психологічні, педагогічні ситуації й дають можливість

аналізувати їх та виробляти оптимальні дії надалі. Вивчення  інформатики  починається  з 5-го класу  та  відбувається  за  принципом «спіралі», коли  на  кожній  сходинці необхідно повертатися до вивчених питань, розширюючи та поглиблюючи їх, а також  додаючи  нові  проблеми. У  таких  умовах  викладання  предмета використання ділових ігор є достатньо ефективним. Ділові  ігри, на  відміну  від  інших  традиційних  методів  навчання, дозволяють більш повно відтворювати практичну діяльність, виявляти проблеми й причини їх появи, розробляти варіанти розв’язання проблем, оцінювати кожен із  варіантів, приймати  рішення  й  визначати  механізм  його  реалізації. Учням надається можливість ознайомитися з різними професіями: менеджера, банкіра,

бухгалтера, оператора, розробника  програмного  забезпечення,  дизайнера, редактора, маркетолога, рекламного  агента, дослідника, керівника  відділу (підприємства) тощо.

Досвід показує, що ділову гру можна проводити:

• з метою мотивації вивчення нового матеріалу та актуалізації знань і вмінь учнів (аналіз  виробничих  ситуацій, розігрування  ролей), що  викликає додатковий  інтерес  до  теми  або  надає  можливість  спланувати  разом  з

учнями подальшу роботу з даної теми;

• під час вивчення нового матеріалу (баскет-метод, розігрування ролей), що  дозволяє  ефективно  опанувати  навчальний  матеріал (більш усвідомлено та з меншими витратами часу);

•  після  вивчення  теоретичного  матеріалу (розігрування  ролей, імітаційні вправи, баскет-метод), що дозволяє закріпити  отримані знання  та сприяє розвитку  навичок  роботи  з  прикладним  програмним  забезпеченням,усвідомленому  використанню  інформаційних  технологій  у  майбутній професійній діяльності;

• протягом  декількох  уроків теми на  основі  довготривалої  ділової  гри.

 У цьому випадку ділова гра дає можливість не тільки закріпити  знання, але й  перевести  їх  у  якісно  нову  форму "існування”, ввести  їх  до  структури досвіду  пізнавальної, професійної  діяльності; змінити  особистісні

характеристики  учнів (набути  комунікативного  досвіду, міжособистісної взаємодії  та  співпраці, здатності  виявляти, аналізувати  й  вирішувати проблеми). Технологія ділової гри складається з таких етапів: підготовка, введення до гри, проведення гри (групова робота над завданням, міжгрупова дискусія), етап

аналізу та узагальнення. Ділові  ігри  сприяють  тому, що  учні  не  тільки  самі  прагнуть  виконувати

завдання, але й спонукають до цього своїх товаришів. Учитель і учні проходять загальний шлях становлення компетентності (у сфері інформаційно-аналітичної, технологічної, комунікативної, соціальної діяльності), стають партнерами, що у свою  чергу  знаходить  віддзеркалення  в  спадкоємності  поколінь  в  освітньому,

культурному та інформаційному планах. Сенс  застосування  ділових  ігор  у  навчальному  процесі  обґрунтований  і віковими особливостями учнів. У підлітковому віці спостерігається загострення потреби у створенні свого власного світу, у прагненні до дорослості, бурхливий розвиток  уяви, фантазії, поява  стихійних  групових  ігор. Особливостями  гри  в старшому  шкільному  віці  є  спрямованість  на  самоствердження  в  суспільстві, прагнення до розіграшу, орієнтація на мовну діяльність. Перевагами ділових ігор є  те, що  вони  дозволяють: розглянути  певну  проблему  в  умовах  значного скорочення  часу; освоїти  навички  виявлення, аналізу  й  розвязання  конкретних проблем; концентрувати  увагу  учасників  на  головних  аспектах  проблеми  та

встановлювати  причинно-наслідкові  зв'язки (інформаційна  складова  ІКТ- компетентності); працювати  груповим  методом  при  підготовці  й  прийнятті рішень, орієнтації  в  нестандартних  ситуаціях; розвивати  взаєморозуміння  між учасниками  гри (комунікативна  складова  ІКТ-компетентності); формувати навички  свідомого  обґрунтованого  вибору  ІКТ  засобів  для  розв’язання  певної проблеми (технологічна складова ІКТ-компетентності). У ході підготовки та проведення ділової гри можуть виникнути труднощі, а  саме: повномасштабна  ділова гра  вимагає  складної  підготовки вчителя, коли необхідно врахувати всі ситуації, які можуть виникнути під час гри; ділова гра обмежена  рамками  уроку  й  вимагає  врахування  активності  учнів  класу,

готовності  їх  до  певного  роду  діяльності (розподілу  обов’язків, формуванню груп, роботі в динамічних парах); ділова гра має містити певну частину азарту, тому потрібно витримати його оптимальний рівень, щоб не знизити значимість виконання завдань порівняно із самим процесом гри. Формування  всіх  ключових  компетентностей  відбувається  на  кожному уроці й неможливо відокремити в чистому вигляді формування  інформаційної,

соціальної або комунікативної компетентності від формування будь-якої іншої. За  останні  роки  спостерігається  динаміка  росту  якості  знань  та навчальних  досягнень  учнів  школи з  інформатики. Близько 50% випускників

щорічно  вступають  до  ВНЗ  на  спеціальності, що  пов’язані  з  інформаційними технологіями. Також було відмічено збільшення кількості учнів, які брали участь в олімпіадах з інформатики, науково-дослідницькій роботі з предмета, конкурсах з інформаційних технологій. Про результативність такої роботи свідчить і зростання показників рівня розвитку комунікативних та організаторських здібностей учнів (за результатами досліджень, які систематично проводяться психологами школи) . Ігровий  супровід  вивчення  матеріалу  дозволяє  підтримувати  постійний високий інтерес учнів до матеріалу, активізує їх самостійну діяльність, формує і закріплює необхідні складові ІКТ-компетентності.